Огляд Епізоду 7
Епізод починається з погляду в майбутнє. Літній Матвій відвідує Марію Магдалину, яка живе в тихій самоті. Він приносить їй завершений текст свого Євангелія та звістку про те, що Малого Якова стратили в Єгипті. Поки вони згадують минуле, Матвій дізнається, що Марія записувала особисті роздуми, щоб осмислити горе, страх і сни, які постійно повертаються.
Потім історія повертається до теперішнього. Коли Ісус та учні прямують до Віфанії, щоб оплакати Лазаря, Малий Яків помітно слабне. Дорогою він розмовляє з Марією Магдалиною про смерть і про те, як погіршується його здоров’я. Марія розмірковує про те, як роки темряви навчили її вдячності за світло, яке Ісус приніс у її життя, а Яків зізнається, що досі вчиться поєднувати віру і страждання.
Коли вони приходять до Віфанії, Марта з докором висловлює Ісусові своє розчарування тим, що Він не прийшов раніше. Ісус запевняє її, що Лазар воскресне, і проголошує: «Я воскресіння й життя». Марія, сестра Марти, реагує інакше: у горі вона падає Йому до ніг. Глибоко зворушений, Ісус іде до гробу. Помолившись, Він наказує відвалити камінь і кличе Лазаря вийти. Лазар виходить живим, і це приголомшує натовп та учнів.
Чудо приносить не лише полегшення, а й гнів Хоми: він запитує, чому Ісус воскресив Лазаря, але не врятував Раму. Інші учні мовчки борються з тим самим запитанням. Віра, горе й сум’яття стикаються, поки вони намагаються зрозуміти рішення Ісуса.
Звістка про чудо швидко поширюється й доходить до Єрусалима, де релігійних провідників будять уночі, щоб повідомити про те, що сталося. Це знамення посилює дедалі більшу загрозу для Ісуса.
Епізод завершується поверненням у майбутнє. Матвій читає вірш Марії Магдалини — роздум про порожнечу, тишу й Божу присутність навіть там. Життя з Ісусом, пише вона, має в собі і солодкість, і гіркоту, і ця гіркота не зникає. Шлях до хреста розпочався. Епізод готує ґрунт для власної смерті й воскресіння Ісуса.
Особлива примітка
Оскільки цей епізод довший за звичайні, можеш розглянути можливість розділити його на дві зустрічі. Можна зупинити епізод на 40:33 (одразу після того, як Марія, мати Ісуса, каже: «найдовша дрімота у твоєму житті») та продовжити першим набором запитань. Наступного тижня коротко пригадайте переглянуте, додивіться епізод і продовжте обговорення.
Так твоя група матиме більше простору для змістовної розмови, водночас віддаючи належне глибині епізоду.
1-ша зустріч (час епізоду 00:00 - 40:33):
Основні запитання 1 - 6 / Поглиблені запитання 12 - 13
2-га зустріч (час епізоду 40:33 - 73:32):
Основні запитання 1, 7 - 11 / Поглиблені запитання 14 - 15
Час для особистих роздумів та підсумку
Після перегляду епізоду запроси учасників кілька хвилин побути в тиші й осмислити щойно пережите. Заохоть їх подумати, що їх зачепило, що здивувало, а що залишилося незрозумілим. Далі запропонуй їм подумати про персонажів і зважити, чи можуть вони ототожнити себе з ними або з їхніми ситуаціями. Заохоть їх записати свої думки або підготувати їх до групового обговорення.
Після кількох хвилин тихих роздумів запроси групу поділитися моментами з епізоду, які їм найбільше запам’яталися. У цьому тобі може допомогти «Огляд епізоду». Спробуйте доповнити підсумок деталями, яких, на вашу думку, у ньому бракує. Для складання підсумку можна використати й творчіші методи.
Порада: Щоб підсумувати епізод більш інтерактивно, спробуй скористатися ментальною картою, методом «5W1H» або іншими творчими підходами. Знайти їх можна онлайн у розділі Ресурси для лідерів.
Деякі поняття й теми серіалу можуть бути зрозумілі не всім учасникам. Щоб допомогти з цим, підготовлено «Словник термінів».
Біблійні посилання
Ісаї 53:3
Псалом 13; 139:12
Луки 22:3
Івана 6:70-71; 11:17-53
Обговорення
У наступній частині ти проводитимеш групове обговорення. Можеш використати всі запитання або обрати ті, що підходять твоїй групі.
Що в цьому епізоді найбільше тебе зачепило і чому?
Згадай період, коли ти чекав на щось важливе, не знаючи, як і коли це станеться. Яким був для тебе цей досвід?
Марія Магдалина та Малий Яків говорять про те, як багато змінилося відтоді, як вони вперше пішли за Ісусом, хоча їхнє життя й досі непросте. Озираючись на власне життя, де ти помічаєш зростання чи зміни з плином часу?
Дорогою різні люди по-різному відгукуються на Ісуса: іноді з довірою, іноді зі страхом чи роздратуванням. Що ти помічаєш у тому, як вони реагують, коли не розуміють, що Він робить?
Коли Ісус нарешті приходить до Віфанії, Марта та її сестра Марія реагують дуже по-різному. Марта говорить, ставить запитання й висловлює розчарування. Марія плаче й падає Ісусові до ніг. Що ці різні реакції говорять про те, як люди переживають віру і біль? Яка реакція ближча тобі?
Прочитайте разом Івана 11:33–44. Що вразило тебе в Ісусі, коли ти бачив, як Він спершу плаче разом із родиною, а потім кличе Лазаря вийти з гробу?
Побачивши, як Лазар виходить із гробу, усі присутні мусять багато що осмислити. Що несподіване траплялося з тобою, і тобі потрібен був час, щоб це осмислити?
Хома ставить запитання, яке багато хто боїться промовити вголос: «Чому він, а не вона?» Як гадаєш, чому такі запитання буває так важко висловити?
Додаткове запитання (за бажанням): Чому такі запитання буває важко поставити серед віруючих людей?
Прочитайте разом Івана 11:45–53. Лазаря щойно воскрешено з мертвих. Що ти помічаєш у тому, як по-різному люди реагують на те, що зробив Ісус?
Коли Хома сердитий і розгублений, Ісус не відштовхує його. Він просить його залишитися з Ним. Коли все руйнується, що могло б означати для тебе звернутися до Ісуса, навіть якщо твої запитання досі залишаються без відповіді?
Навіть після того як Ісус воскрешає його з мертвих, Лазар визнає, що досі не до кінця розуміє, що сталося. Коли ти думаєш про його історію, що в Ісусі дає тобі надію або викликає бажання дізнатися більше?
Це запитання може природно відкрити розмову про Добру Новину.
У якийсь момент Іван каже, що вони вже вірять в Ісуса, але Марія Магдалина відповідає, що не всі вірять у все. Коли ти думаєш про власну віру, у чому вона зараз відчувається міцною, а в чому тобі важче вірити або вона ще незавершена?
Прочитайте разом Івана 11:25–26. Як по-іншому звучать для тебе слова Ісуса «Я воскресіння й життя» після того, як ти побачив, що Лазар воскрес із мертвих?
Розчарування Хоми особливо сильне, бо Ісус воскресив Лазаря, але не воскресив Раму. Як цей епізод вплинув на те, як ти думаєш про моменти, коли Божі дії здаються незрозумілими чи несправедливими?
Прочитайте разом Ісаї 53:3 — цей вірш перегукується з розмовою Ісуса з Лазарем. Як цей опис Ісуса — «муж болю, і знайомий з хворобою» — впливає на те, як ти бачиш Його в цьому епізоді?
Основні запитання
Ці запитання прості й відкриті — чудово підходять для шукачів та новачків у вірі.
Поглиблені запитання
Ці запитання глибші й найкраще підходять для християн та зріліших учасників. На власний розсуд обери ті, що найкраще пасують твоїй групі.
Висновок
Наприкінці обговорення знайди хвилину, щоб виокремити головні думки, які прозвучали під час розмови. Запитання цієї зустрічі клубу торкалися теми «надії посеред горя» і того, що сила та співчуття Ісуса відкривають про те, ким Він є.
Як завершальний роздум і підбадьорення можеш прочитати цитату з епізоду, наведену нижче. Запроси учасників поміркувати над посланням цього епізоду та подумати, як воно може промовляти до їхнього власного життя.
KEY TAKEAWAY
«Я намагаюся не гніватися через те, що Ти не прийшов раніше, Господи. Я просто… розгублена. І розбита».
—Марта до Ісуса
Після цього можеш дати коротку хвилину тиші, помолитися або плавно перейти до наступної активності.
Момент для звіщення Доброї Новини
Ведучи обговорення цього епізоду, пам’ятай, що звістка Євангелія може природно випливати з ваших розмов. Якщо момент здається слушним, скористайся нагодою поділитися Доброю Новиною й запроси учасників відгукнутися.
В Епізоді 7 люди дуже по-різному реагують на Ісуса після одного й того самого чуда. Одних сповнює надія, інших — гнів, страх чи сум’яття. Хома запитує: «Чому він, а не вона?» — і Ісус не дає швидких відповідей, а запрошує його залишатися поруч. Це відображає саму суть Євангелія: Ісус запрошує нас приходити до Нього з нашим болем, запитаннями й потребами ще до того, як прийде розуміння.
Якщо момент здається слушним, можеш коротко розповісти, як ти звернувся до Ісуса в час сум’яття, розчарування чи запитань без відповідей і що ти дізнався про Його присутність ще до того, як знайшов відповіді. Якщо учасники захочуть глибше дослідити цей крок, запроси їх до розділу «Слідування за Ісусом: твій перший крок» на цьому сайті (посилання нижче).
Слідування за ІсусомРекомендовані додаткові активності
Це може бути на початку або наприкінці зустрічі.
Попроси групу повільно прочитати Псалом 13 і звернути увагу на те, наскільки відверто й чесно він говорить про біль і очікування. Потім запроси учасників переписати псалом власними словами, пов’язавши його з тим, що вони переживають зараз або пережили в минулому. Дай їм зрозуміти, що тут ідеться про щирість, а не про релігійну мову чи пошук відповідей. Заохочуй ділитися, якщо людям комфортно, але наголоси, що слухати так само важливо, як і говорити.
Поклади великий аркуш паперу посеред кімнати й напиши в центрі одне велике слово: ЧОМУ? Запроси кожного додати одне складне запитання «чому» про життя, біль, віру чи Бога, яке він уже ставив або ще не поставив. Нехай запитання залишаться без відповіді. Мета — чесність, а не пояснення.
Дар присутності. Розділи учасників на пари й запроси кожного поділитися невеликим розчаруванням чи запитанням без відповіді — нічим надто особистим. Завдання того, хто слухає, — не радити, не пояснювати й не виправляти, а просто вислухати й відповісти: «Дякую, що ділишся цим зі мною. Я тут, поруч із тобою». Потім поміняйтеся ролями й обговоріть: якими були відчуття, коли хтось слухав тебе, не намагаючись виправити ситуацію?
Пропозиції додаткових ігор та активностей можна знайти в Бібліотеці групових активностей на сторінці «Ресурси для лідерів».
Словник термінів
Поховальні звичаї
Лазаря не поховали в землі — його поклали в печеру. За юдейським законом померлого ховали якомога швидше, найкраще — того самого дня. Зазвичай ховали в родинних гробницях, висічених у скелі, або в невеликих печерах, які іноді закривали каменем. Бідніших людей ховали в простих могилах у землі. Тіла ніколи не спалювали. Натомість тіло обмивали, помазували пахучими оліями й обгортали лляним полотном.
Процес поховання
Після смерті родина й друзі оплакували померлого, а іноді до них долучалися наймані плакальники. Потім похоронна процесія супроводжувала тіло до гробниці, часто зі співом псалмів і голосінням. Гробницю закривали каменем, щоб туди не потрапили тварини і щоб стримати запах тління. Приблизно через рік гробницю знову відкривали, а кості складали в менші кам’яні скриньки й повертали до родинної гробниці, звільняючи місце для майбутніх поховань.
«Я є»
Коли Ісус каже: «Я воскресіння й життя», камера показує, як Іван записує Його слова. У Євангелії від Івана Ісус неодноразово вдається до висловлювань «Я є», щоб відкрити, хто Він і що Він прийшов зробити. Ця фраза також перегукується зі словами Бога до Мойсея в Книзі Вихід 3:14 — «Я Є ТОЙ, ХТО Я Є», — що додатково пов’язує слова Ісуса з особою Бога Ізраїля.

